В мене зараз дві своїх кішки (кішка старша і кошеня, яке я вилікувала від лішаю і тепер вже віддати не можу) і одна кішка на пристройство (не помітна в квартирі, так що не сильно заважає).

Також наразі ще є собачка з цієї теми
viewtopic.php?f=12&t=12600&start=0. Взяла для мами, але наразі живе в мене, до моменту Х, коли повезу її дарувати на день народження.
В тому році було і по 5 котів одночасно, але своїх завжди було двоє.
Людям, які цікавляться кажу, що маю хобі таке, пристроювати котів в хороші руки (а ну руки покажи? хороші?)
Якщо їм далі цікаво, можу розказати історію кожної киці окремо (але це буває не часто). В більшості своїй люди далі темою не цікавляться. Вчити жити мене ніхто не наважується, тому боротися ні з ким не доводиться-))

П.С. ДО речі, скільки себе памятаю, в домі завжди були тварини і кішки (мама, а потім і молодший брат постійно когось підбирали, і оскільки тоді знань про те, що можна когось пристроїти в хороші руки не було, кішки лишалися у нас.) Дуже сильно я особисто любила котика з поломаним хребтом, який повзав на передніх лапках. Ми його знайшли у місячному віці, він просто сидів на каналізаційному люці і чекав на мене. Ми вирішили, що підем по своїх справах і якщо коли ми вернемося і він все ще буде на місці, ми його заберемо. Коли ми вернулися, котик все ще був на місці. Прожив він у нас недовго, десь півтори роки. Просто коли він почав рости, в нього почало щось там зсуватися і йому різко погіршало. Але його я любила найбільше зі всіх своїх котиків. З того часу нерівно дихаю на рудих котів, але заводити собі боюся...
Собачку мама подарувала типу мені на 7 день народження, а фактично взяла собі. Звали його Маркіз, і коли він був ще щеням, він був схожий на іграшку, навіть бабки лякалися, коли він раптово починав рухатися в мене на руках.
Ще в мене були рибки, але чомусь (вже не памятаю чому) вони швидко закінчилися
Ще вже в притомному віці десь 10 років ми купили попугаїху Лару. Потім до неї докуповували самців, але вони чомусь не приживалися.
Не знаю як мама пояснювала чому в неї завжди були тварини, скорше за все, що це такий виховний метод дітей (до речі дітей в неї троє).
Ось тому притомним я говорю, що дитина має жити разом з тваринами, тоді вона виросте добра і чуйна, буде розуміти, що таке дисципліна і відповідальність за когось.

А непритомним раджу не совати носа не у свої справи

Завжди дивись на речі зі світлої сторони, а якщо таких немає, натирай темні до тих пір, поки вони не заблищать. Древня китайська мудрість.