Іванна Коберник "Знак і шанс".
http://www.pravda.com.ua/columns/2013/11/22/7002771/"Якщо нас буде сто тисяч, нові балончики і кийки не допоможуть. Якщо на Банкову не можна буде під’їхати, як в 2004-му – не допоможуть автобуси з Беркутом.
Якщо Кабмін буде оточений такими ж веселими доброзичливими людьми -пам’ятаєте, як ми підгодовували Біло-синій майдан тоді? Які в них були очі – вони приїхали на чужу територію, а їх не б’ють? – вони здуються. Але нас повинно бути дуже багато.
До "просто багато" вони готові.
Якщо мова йтиме про сотні тисяч на українських вулицях, у Віктора Януковича не буде іншого виходу як повернутися на обіцяний шлях Євроасоціації. Його почуття самозбереження підкаже, що в такій осаді дожити до виборів 2015-го року, напевне, можна, але перемогти – ніяк.
Про переваги Митного союзу можна побрехати пару місяців, але грати на цій балалайці цілий рік – нереально. Розповідати виборцям буде нічого.
Шанси на переобрання скочуються до нуля, бо найефективніша риторика відійде опозиції, а надій показати вдалі економічні досягнення немає. Їх ніде взяти в нинішній ситуації.
Тому дуже хочеться попросити опозицію – не повторюйте дурниць минулої ночі, не кажіть в своїх виступах, що Янукович асоціацію точно не підпише.
Єдине, заради чого варто зараз виходити на вулиці – це щоб змусити його підписати договір про асоціацію з ЄС на самміті у Вільнюсі. Це все ще можливо.
І можливо не через кулуарне чиєсь рішення, а через позицію громадян. Тих, хто ще відчуває гідність. Тих, хто розуміє, що попри всі кризи і проблеми, в ЄС вищий рівень життя, освіти, медицини і все це тримається не на нафті чи бажанні однієї людини, а саме на цінностях.
Я переконана, що тих, хто знає це і розуміє, значно більше, ніж необхідні сто тисяч людей. Ми не хочемо в минуле. Ми там вже були".
