Oo » 20 янв 2014, 01:42
Анатолій Гриценко
Український політик, міністр оборони (2005—2007), голова Комітету ВР України з питань нацбезпеки і оборони (2007-2012), голова Підкомітету з протидії відмиванню брудних коштів (з 2012), лідер партії "Громадянська позиція". Полковник запасу.
Події на Грушевського спровокували лідери опозиції
19 січня 2014, 22:23
Активістів Автомайдану назвали провокаторами. Спочатку на трибуні, після того як вони вимагали замість триголового Змія – обрати одного лідера громадського спротиву. Після того, як озвучений трьома лідерами план дій – Майдан не сприйняв як дієвий і освистав. Свист Майдану супроводжував виступ кожного із трьох лідерів фракцій. Потім їх назвали провокаторами на Грушевського, коли учасники Автомайдану пішли до будівлі Верховної Ради, аби мирним пікетом вимагати скасування диктаторських законів Януковича.
Так от, я Вам скажу: ніякі вони не провокатори! Навпаки, абсолютно нормальні й правильні хлопці з дівчатами. Які вболівають за країну не менше, якщо не більше, ніж партійні лідери на сцені.
Чому вони пішли на Грушевського? До пустої будівлі Ради? Без жодного реального плану? Без жодного шансу на успіх? Ризикуючи собою? Знаючи про оті диктаторські закони? По суті на безглуздий і невірний крок? Моя відповідь – від розчарування і відчаю!
Розчарування і відчай – саме ці настрої панували сьогодні на Майдані, відчував це серед людей. Юрій Луценко лише сьогодні покинув сцену (коли вожді відкинули його пропозиції) і він відчув це як рядовий учасник Майдану. Мої пропозиції відкидали два місяці поспіль, на сцену не запрошували на жодному з численних Віче, і такий настрій людей відчуваю вже давно.
Коли про це кажу вголос – теж називають провокатором Банкової і ворогом Майдану. При тому, що на Майдані з першого дня, там моя родина, мої друзі й однодумці. При тому, що кістяк Автомайдану, найбільш дієвого інструменту Майдану – це мої однопартійці з "Громадянської позиції", в т.ч. старший син Олексій і його друзі. При тому, що за три сотні Самооборони Майдану цілодобово відповідають теж мої однопартійці з "Громадянської позиції". При тому, що ми всі разом захищали Майдан 11 грудня на барикадах, отримували тумаки від Беркуту й Грифону. При тому, що із-за Майдану не був присутнім навіть під час одруження старшої доньки Світлани, бо в той день вів колону Майдану пікетувати Міністерство оборони. При тому, що для захисту Майдану сформував групу офіцерів і генералів, з якими усі ці дні постійно відслідковуємо переміщення спецпідрозділів і військових, виявляємо й локалізуємо провокації на Майдані й проти Майдану, видимо і невидимо чергуємо на Майдані вночі... Попри все це й багато іншого, зробленого для Майдану, опозиція публічно поширює брехню, нібито Гриценко вийшов на Майдан один-два рази, називають провокатором і ворогом Майдану. Так само, як зараз провокаторами назвали Автомайдан.
Я людина військова і маю стійку психіку. З перших днів армії знаю про "поощрение непричастных и наказание невиновных". Мені не вперше бачити й бороти несправедливість. Хлопці ж і дівчата з Автомайдану – молодші й вразливіші. Вони зробили і далі роблять для Майдану важливу справу. Останніми тижнями, визнаймо, за межами Майдану саме вони діють найрішучіше й найактивніше. Ризикуючи і втрачаючи – роботу, кошти, водійські права, машини, майно родини і навіть свободу.
І от сьогодні, зі сцени Автомайдан озвучив абсолютно вірну пропозицію – замінити трійцю однією відповідальною особою, і цей виступ Автомайдану був чи не єдиним (бо тепло вітали ще Тетяну Чорновол), який Майдан зустрів тривалими й неодноразовими оплесками. І саме цю пропозицію Автомайдану підтримав геть увесь Майдан! Пропозицію, яку до того публічно озвучили Брюховецький, Маринович, Попович та інші поважні люди.
І що було далі? Виходить вождь, озвучує черговий ніякий план дій, його Майдан освистує, але водночас цей вождь – називає Автомайдан провокаторами?!
Реакція Автомайдану була емоційною й миттєвою: якщо ви, вожді, прийшли на Віче й далі продовжувати жувати соплі, то тоді ми самі маємо діяти. І вони пішли діяти, імпульсивно, неефективно, ризиковано, прогнозовано безглуздо. Як могли...
А тепер найболючіше Ваше питання: чому я не пішов з ними, чому не очолив штурм на Грушевського, щоб пробитися до будівлі Ради, або чому не зупинив цей штурм, наслідки якого було неважко передбачити?
Почну з кінця: зупинити я не зміг, хоча намагався це зробити. Переконував, що пробиватися до Ради зараз – немає жодного сенсу. Рада стоятиме порожня аж до 4 лютого. Хочете скликання позачергового засідання? Добре, але для цього не треба йти через кордони міліції, достаньо зібрати 150 підписів депутатів від опозиції, і це реально. Знову ж таки, щоб скликати позачергове засідання, треба до того зареєструвати законопроект, яким вичистити оті всі диктаторські новели Януковича, але такого проекту зараз нема. Врешті, навіть прорвалися б у порожню Раду, але ж влада – то не стіни. Та й будівлю отримали би без світла, води, ясна річ, без жодного зв'язку... Кам'яна пастка у ворожому оточенні... Наводив інші аргументи, пропонував інші варіанти дій, але – переконати не зміг. На жаль...
Очолити й повести на штурм самому? Я людина відповідальна і зробити цього не міг в принципі. Можу повести і поведу людей, ризикуючи й собою, але – лише на вірну справу, заради якої дійсно підняти людей варто і на справу, що має шанс завершитися успіхом. Інакше – було б нечесно з мого боку перед людьми, яких підняти на завідомо програшний рейд та ще й завершити його побиттям чи покаранням людей, яких повів за собою і за яких маю нести відповідальність.
Чи міг зупинити вже під час штурму? Якби міг, зупинив би. Але тут без жодного шансу! Кличко пробував, безрезультатно. Обматюкали, облили вогнегасником, навіть готові були побити. Зупинити тисячі заведених, розчарованих і розлючених людей у цій ситуації, думаю, не зміг би ніхто. Напевно тому там не було ні Порошенка, ні Луценка...
У підсумку, ситуація зараз набагато складніша й жорсткіша, ніж вона була до Віче. Її ще довго доведеться виправляти. Шкода людей, які боролися щиро і в сутичках постраждали, зараз маємо надати їм допомогу, медичну і юридичну. Важливо, щоб усі зробили правильні висновки: і гарячі голови з громадського сектору, і холодні голови з партійного сектору Майдану. Бо лише відповідальні й добре скоординовані дії дадуть Майдану позитивний результат. Бездіяльність і партійно-президентські ігрища одних не можна компенсувати імпульсивними й непродуманими діями інших. Доведеться навчитися працювати разом, поєднуючи зусилля. Безумовно, відсікаючи від Майдану недієве, фальшиве, імпотентне...
