veryonehope писал(а):Разрешить конфликт можно с совершенно иной стороны - стороны Верховной Рады, принять нормальные устраивающие всех законы о языках, чтобы заткнулись все кричащие об угнетении русского языка, законы о самоуправлении регионов (эта проблема животрепещущая не только в Крыму, как оказалось) и еще несколько. И уже после этого предпринимать что-то в Крыму.
Хорошая статья на эту тему
http://blogs.lb.ua/andrey_yanitskiy/258735_pochemu_rossiyu_chetire_prichini.html
Неодмінно російській - статус державної, заради Криму. А також угорській - статус державної, заради Закарпаття. А також румунській статус державної, заради Буковини. І конче надати статус державної польській, заради всіх громадян з польською картою. А останніх уже настільки багато, що польські консульства в Україні не знають, як відбиватися від потоку охочих і які відмовки знайти, попри всі наявні документи приналежності до польського етносу.
Тільки куди подітися бідному українцю, окрім своєї землі, право на яку він повинен постійно виборювати як усередині, так і ззовні країни? Чому українцю треба весь час нагадувати світу, що, крім прав російськомовних, які мають за кордоном культурну Батьківщину, у нього теж мусять бути культурні умови виживання?
Пригнічення російської - це кремлівський міф, боротися з яким потрібно не методами двомовності, до якого зараз вдаються деякі галицькі культурні діячі. І я ставлю риторичне запитання: в якій європейській країні заради стримування агресора національна культурна еліта переходила на мову окупанта? Чи не зрозуміло, що ВВП начхати на мовне питання, чи не зрозуміло, що імперський інтерес він проштовхує через придуманий утиск прав російськомовних?
Якби не затятість латишів у питанні мови, Латвія була б у нинішньому становищі України. Російськомовні, між іншим, там так і мешкають своїм культурним анклавом і чомусь не тікають до Росії.
Я нічого проти російської не маю, але коли мова стає знаряддям поневолення, слід пручатися і опиратися.
А в АР Крим російську ніхто ніколи не утискав. Там 25 % українців неможливо підтримувати свою ідентичність. В школах і вишах викладають російською, якщо вірити випускникам. Абітурієнти приїздять до Києва і долають мовний бар'єр викладання. Можливо, заради них запровадити російську мову викладання?
Даруйте за багато слів, бо питання дражливе. В Україні довго залишався мовний статус кво: була державна мова, а держава ніяк не докладала зусиль, щоб вона ввійшла глибше в маси. Кожен робив, що вважав за потрібне. І тут на виднокрузі з'являються два велети інтелекту й шляхетності Ківалов і Колесніченко і жбурляють каменюки в два тихі вулики. Але і в цей час збурення понад 60 % громадян Українців виступили за одну державну мову.
Я не знаю, що робити з Кримом і емоційно реагую разом з багатьма: ідіть до Росії і залиште нас у спокої. Але серце болить за багатьох мешканців Симферополя, кого знаю, за бідолашних кримських татар, з якими теж знайома. Я знаю, що вони зараз нажахані. Дехто твердить, що більшість населення Криму категорично проти "приєднання" до Росії. Просять допомоги українців, вважають, що їх кинули напризволяще.
Але погоджуюся з Геннадієм Балашовим, який виступав сьогодні на Майдані, про те, що військові дії з боку України неможливі з огляду на стан української армії. Він запропонував інший метод боротьби: блокування Україною газової труби газового короля ВВП.
Нам залишається молитва за нас усіх і особливо за тих, хто в облозі.
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні! Героям слава!
Хай живе вільна Україна!
Боже, Україну бережи!