Я колись писала про це статтю для журналу "Пес і Ко", це було десь так навесні 2008 року, здається. Та стаття в мене, на жаль, не збереглась, але я її виставляла на старому форумі. Може, хтось зберіг?
А ще на основі статті я робила радіопередачу. Це приблизно той самий текст, тільки значно коротший
Минулого тижня в рамках співпраці між Львівським товариством захисту тварин і німецькими зоозахисниками чергову партію львівських кішок і котів було вивезено до Німеччини – у притулок Франкфурта на Майні. Тут, у Львові ці дев'ятеро муркотунів були нікому не потрібні, натомість тепер на Заході вони мають набагато кращі шанси знайти господаря.
Єдиною вадою цих тварин було те, що вони вже не кошенята.
На жаль, на відміну від німців, більшість наших громадян, вирішивши завести собі домашнього улюбленця, зазвичай шукають цуценя або кошеня, навіть не розглядаючи пропозицій дорослих тварин. Так, малята й справді солодкі і зворушливі, але радимо замислитися над тим, що і доросла тварина має свої переваги і може принести вам багато радості.
Якщо ви візьмете кошеня або цуценя, на вас чекає веселий гармидер! Малеча потребуватиме надзвичайно багато турботи та уваги. Вам доведеться постійно пильнувати тваринку, годувати що дві-три години, причому коли ці вона не спить і не їсть, то хоче бавитися. Імунна система малят ще занадто слабка, їм загрожують інфекції, тож будьте готові, що вам доведеться звертатися до ветеринара. А ще Вам треба буде обов’язково прогнати глистів, провести вакцинацію, пізніше – зважитися на стерилізацію, а це все – час і кошти.
Існує упередження, буцім «малого можна виховати, а старшого – ні». Це неправда! Доросла тварина набагато менш проблемна, адже вона вже розумніша, і їй легше збагнути, чого ви від неї хочете, з нею легше домовитися. Дорослій собаці чи кішці не потрібно так багато догляду,
вона знає, що можна, а що ні.
Є ще один момент: ніхто не скаже вам достеменно, що виросте
з кошеняти чи цуценяти. Натомість доросла тварина вже є сформованою особистістю, тож можна вибрати собі «готового» співмешканця на свій смак: спокійного чи активного, мовчазного чи товариського, самостійного чи відданого…
Часто буває так, що для літньої людини кіт чи собака стає сенсом життя, «співрозмовником», другом. Однак погодьтеся, було би безвідповідально вісімдесятирічній людині заводити собі маля, яке явно переживе свого господаря. Як показує практика, більшість спадкоємців, які запевняли, що потурбуються про тваринку, отримують спадок, а пещений домашній улюбленець опиняється в притулку, а то й на вулиці…
Отже, взявши дорослу кастровану, вакциновану, звільнену від паразитів тварину з притулку, можна заощадити собі багато клопотів і коштів і водночас подарувати живій істоті другий шанс.
Саме в цьому і вбачають сенс і основну мету своєї роботи волонтери Львівського товариства захисту тварин. Під опікою товариства –
понад двісті собак і декілька десятків котів.
Наприклад,
.... ну і так далі