gala » 16 авг 2014, 01:17
Roxolana, я поділяю Ваш смуток, але я не в паніці, тому що задовго до нинішньої російсько-української війни пересвідчилася, що в Україні, зокрема в Києві, сидьма сидить п'ята колона рашистів, тобто проросійських україноненависників. Не просто сидить, а діє, чи то приховано, чи то відверто. В процесі тривалого спілкування можна було припустити, чи це відповідна службістська фунція людини, чи таке собі її невинне переконання.
Мешканці тотально зрусифікованих, опромінених путін-ТВ, регіонів, - то окрема історія. І те жахіття, що зараз там відбувається, врешті-решт, тверезо вплине на свідомість людей. Ну а якийсь відсоток клінічних ідіотів не позначиться на загальній картині. Мене, між іншим, теж вразив хід думок деяких донбасівських біженців. Вразив настільки, що це відбилося на фізичному стані. Але мабуть, це треба було побачити і почути, щоб міркувати і шукати відповіді на питання: "Як нам далі жити?"
Щодо розпачу з приводу цих упосліджених інтернет-персон пригадаю слова Шекспіра: "Що йому Гекуба, Що він Гекубі, щоб про неї ридати?" Що нам до цих Ян, Сергіїв, чи кого там ще? Хай міркують, як заманеться, аби не шкодили реальними діями. (Якщо ж ідеться про Яну Ренк, я чула нещодавно її виступ по радіо. Нічого українофобського не прозвучало. Якраз навпаки, міркування адекватні. Може, людина виплеснула емоції, які у всіх зараз зашкалюють).
А ось хлопців, найкращу молодь, шкода до сліз. Але гинуть вони за Україну, даруйте за пафос. І, на жаль, гинуть закономірно. Бо за Незалежність, подаровану грою долі, не відвойовану і не убезпечену президентами, телепнями і часом відвертими холуями східного хана, зараз усі платимо кров'ю своїх співгромадян. Тому що є колективна відповідальність народу. Довго дбали лише про власний добробут і заплющували очі на неприпустимі речі.
В кінцевому підсумку, все відбулося, як прорікав Тарас Шевченко.
"Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені."
Але є й це:
"Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люди виростуть. Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі."
Отже, "Роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо" (Галатів 6:9).