Я йому киснула і воно мене побачило... ЩО ТУТ ПОЧАЛОСЯ... Кошеня почало дряпатися по стіні до мене, і я вже навіть злякалася, що воно дійсно по стіні залізе не другий поверх-))
Загалом, в мене не було вибору...
Що маємо. Хлопчик, дуже красивого, я назвала його місячним, кольору з білою мордочкою і шкарпеточками на лапках. Нічого не боїться, дуже контактне, миття переніс добре. Бліх має немєряно, і їсть як здоровенний котяра. При чому постійно. Біля тарілок почуває себе в безпеці, і цим постійно користується.
На мій погляд, йому десь місяць, не більше, хоча лапки вже почали видовжуватися-)
Ось таке маємо.
Назвала його ЖОрик, бо їсть все, що лежить в тарілках і ще просить-)
