Геноцид за ознакою безпритульності - статья в журнале МВД
Добавлено: 06 янв 2012, 12:03
Життя в місті завжди передбачає певну небезпеку – переходячи дорогу по «зебрі», можна потрапити під машину, з будівель час від часу падають штукатурка та плитка, узимку – бурульки. Ввечері можна натрапити на «гопників», а в метро – постраждати від кишенькових злодіїв. Та допоки нікому не спадало на думку руйнувати ще цілі будівлі, щоб вони колись не розпалися, підривати машини, щоб не коїлись аварії, чи методично вбивати осіб, які становлять потенційну небезпеку для інших. Однак останнім часом на наших вулицях з’явилися такі собі «борці за порядок», які взялися «очищати» місто від безпритульних тварин. Ці «волонтери» зі зброєю та отрутою в руках просто шокували країну своїм «креативним» підходом до проблеми.
Полювання посеред міста
Догхантери. Цей новомодний англіцизм уже сколихнув свідомість росіян, а тепер і українців. Саме так називають осіб, які прокладають стежку смерті в зграях тварин, найчастіше – собак. Безпритульних псів вони вважають шкідниками, з якими треба боротися. Креативність, що її часом проявляють ці люди, спонукає замислитися: наскільки ж вони схиблені? Судіть самі. Ось приклад однієї з розмов догхантерів, стосовно питання: чи можна вбивати тварин безболісно?
«Токсикологія – дуже тонка наука. Якщо дозу перевищити, собака просто виблює принаду. Тому краще запросити на полювання ще одну людину – вистежувати нагодованих отруєною їжею хвостатих, щоб добити їх сокирою, коли ті почнуть «крутити велосипед» (битися в судомах. – Авт.). […] Спільне полювання дуже зближує, я це сам знаю. Коли в мене була дівчина з міської СЕС, ми вдвох усували блоховозів. […] У мене, наприклад, є три сокири, для всіх знаходиться «робота». Легка туристична – вага леза 500 г, середня мисливська з довгою ручкою і лезом 800 г і важка дворучна з лезом 2,5 кг для серйозних завдань».
Такі діалоги на відомому серед догхантерів форумі «Вредителям.net» – не рідкість. Спільнота, що зібралася там, вважає абсолютно нормальним і навіть корисним заняття, якому вони присвячують чимало вільного часу. Спілкуються там здебільшого дорослі. І, можливо, у «звичайному» житті їхня адекватність ні в кого не викликає сумнівів. Вони непогано знають хімію, розуміються на медицині, деякі грамотно й літературно-витончено оповідають про свої звірства. Та й із роботою в них, мабуть, проблем немає: вистачає грошей і на отруту, і на зброю.
На форумі викладено всю інформацію для вбивць собак. Ознайомитися з цими «високоосвіченими» розмовами може будь-хто. Щоб знайти «рецепти», як краще «лікувати» (такий собі невинний синонім «вбивства», вигаданий форумцями. – Авт.) бездомних тварин, навіть реєструватися не треба. Поради «ескулапів» – на будь-який смак: отруї, застрель, заріж, задуши… А розмаїттю фотографій черепів, кістяків, відрізаних хвостів міг би позаздрити сайт найкрутіших збоченців.
Догхантерство для цих осіб – уже не просто «чистка», воно перетворилося на свого роду релігію зі складними обрядами. У найменших подробицях розписано де, як і коли потрібно вбивати… Собаконенависники хіба що «Некрономікон» чи «Сатанинську біблію» поки що не написали, а так – справжній екстремістсько-фанатичний культ, де приносять масові жертви заради «високих» цілей: винищити всіх псів, напакостити зоозахисникам, помститися за котів.
До речі, сервер догхантерського форуму розташований у Німеччині. Саме тому закрити його українські правоохоронці не можуть. Але це під силу німцям, з якими нині й ведуть перемовини українські вартові порядку. Доступ до цього ресурсу з багатьох країн просто заблокований, що і запобігає появі нових зооманіяків та розповсюдженню жорстокого відео. У нашій державі ж такого механізму блокування немає…
Ненависть – патологія небезпечна
Жорстокість знищує совість того, хто її проявляє. Спочатку агресор принижує свою жертву словами, згодом, залишившись безкарним, він принижуватиме її фізично й при цьому виправдовуватиме свою поведінку. Це стосується й догхантерів. Для загалу вони вважають, що чинять правильно, на рівні ж підсвідомості вочевидь відчувають, що не праві. Вбивство собак – це навряд чи те, чому навчали їх батьки та суспільство. Тому й виправдовуються вони так запекло на своєму форумі, розуміючи, що їх – не більшість, і більшість – не на їхньому боці. Проте, з власної волі вплутавшись у цю справу, вони вже не можуть відступити – занадто багато крові на руках. Відступити – означає визнати себе винними у скоєнні злочинів, а це занадто далеко від винищення шкідників.
Люди схильні не тільки ображати тих, хто їм не подобається, а й не любити тих, кого вони ображають. Саме тому зооманіяки не просто вбивають, а роблять це з особливим цинізмом: катують, розчленовують, знімають шкіру… Цей феномен проявляється й у відповідній лексиці. Собак називають «кабиздохами», «глистоносними особами», «блоховозами» та «блохозаврами», повністю заперечуючи їхнє право на існування як живих істот. Жахає, що це не єдині, кого так сильно зневажають догхантери. Будь-кого, хто так чи інакше намагається захистити тварин від наглої смерті та страждань, ці «поборники чистого міста» вважають «зоофілами», «зоошизиками» чи «шизоїдами». Чимало розумників на форумі радять захищатися від таких газовими балончиками… Сподіватимемось, що в закритих частинах форуму не радять, де, у разі чого, цих «зоофілів», «зоошизиків» та «шизоїдів» краще закопувати. Зрозуміло, що це чорний гумор, але таке приниження людей та повне заперечення інших поглядів відгонить фашизмом. Так військові злочинці виправдовують свої вчинки перед власною совістю після кровопролиття.
Зрештою, вчинки й моральні установки живлять одне одного. І коли це живлення негативне, воно призводить до повної моральної бездушності. Чим більше людина шкодить живим істотам, «підганяючи» свої принципи під свою поведінку, тим легше їй даються аморальні вчинки. Людиноподібна істота, що втратила совість, мутує: сьогодні це безпритульні собаки, а завтра ними можуть стати безпритульні люди. А може, й «домашні»… Зрештою, всім відомий факт: більшість маніяків починали кривавий шлях з убивств та знущань над тваринами.
Замість прав – звіряче безправ’я
Явище догхантерства абсурдне і з правового погляду. У Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження» чітко зазначено: «безпритульні тварини – це домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини». Так, вони живуть окремо від людей, але саме через нас вони з домашніх улюбленців перетворилися на вуличних вигнанців!
Ст. 4 цього Закону зобов’язує кожну людину поводитися з тваринами гуманно й забороняє «жорстокі методи умертвіння тварин». У ст. 17, яка передбачає можливість умертвіння тварин – у разі небезпеки чи для припинення їх страждань, – окрім іншого передбачені й умови, за яких це можна робити: «Умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин». Проте це ажніяк не хвилює отруйників собак. Чимало псів помирають у кількагодинних смертних муках… «Забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від задушення, електричного струму, больових ін’єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та інші больові методи». Чи потрібні коментарі?
У ст. 23 зазначено, що не можна вбивати тварин прямо на вулицях – безпритульних чотирилапих відловлюють і лише тоді вирішують, що з ними робити. Зрештою, ці собаки ще можуть повернутися до своїх господарів або знайти нових… Звичайно, тут ми впираємося в стіну непорозуміння з комунальними службами, які не в захваті від ідеї щодо відлову псів. Їх просто немає де утримувати: притулки переповнені, а на нові ні кошти, ні землю не виділяють. Та все ж пасивність комунальників у ставленні до цієї проблеми викликає закономірне запитання: а чи не намагаються ці служби перекласти свої функціональні обов’язки на чужі плечі?
Тамара ТРЕТЯК, «ІЗ»
http://www.imzak.org.ua/articles/article/id/1803
