Тетяна Метельова: «Для роботи над законом «Про захист тварин…» залучають прибічників вбивства»
28.12.2011
13:52
Про те, як в Україні змінилася ситуація з бездомними тваринами в 2011 році, про зоореалістів, що наживаються на крові та світовій силі добра, JeyNews розмовляв з відомою зоозахисницею, членом Міжвідомчої робочої групи КМУ з розробки нормативно-правових актів на виконання Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» при Мінприроди Тетяною Метельовою.
За останній місяць Україну відвідали відомі захисники тварин Бріджит Бардо і принцеса Майя фон Гогенцоллерн. Підтримка світової громадськості допомагає українським зоозахисниками?
— Так, допомагає. Насправді лише підтримка Європи вкупі з нашими зусиллями й спроможна підштовхнути корупційну владу якщо не на рух у напрямі цивілізованості, то, принаймні, на його імітацію. Однак у наших умовах навіть імітація — це теж певний крок уперед. Скажімо, Міністерство екології під тиском європейської спільноти нібито заворушилося.
Вперше за останні 2,5 роки скликано засідання Міжвідомчої робочої групи, створеної для розробки нормативної бази під Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» розпорядженням уряду і Наказом Мінприроди ще в жовтні 2008 року, після безпрецедентного пікетування Кабміну зоозахисниками зі всієї України. Однак склад цієї групи волею міністра змінено: до неї введено геть усіх представників так званого «зоореалізму» — ідеології вбивства безпритульних тварин, «аби не мучилися».
Речників убивства «з гуманних мотивів» у всій країні набирається не більше десятка, однак вони склали добру третину складу групи. І це, звісно, нонсенс. Задля забезпечення працездатності закону «Про захист тварин…» залучати до законотворчості прибічників убивства. Однак втручання європейських представників принаймні змусило владу відмовитися від упертого ігнорування проблеми жорстокості в нашому суспільстві.
Ви є співавтором проекту закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» в новій редакції, який зараз перебуває на розгляді у ВР. У чому полягають відмінності вашої редакції Закону від того Закону, який діє зараз?
— Законопроектом змінено саму філософію проблеми ставлення людини до тварини: від боротьби з наслідками безвідповідальності людини — безпритульними тваринами — до усунення причини появи цього явища. В ньому також здійснено імплементацію підписаної Україною 5 липня цього року Європейської конвенції «Про захист домашніх тварин».
Проектом передбачено також легалізацію вже існуючого в цій сфері позитивного вітчизняного досвіду розв’язання проблеми безпритульних тварин. Зокрема, нормативної легалізації інституту опікунства, запровадження економічних заходів стимулювання відповідального ставлення власників до тварин (запобігання неконтрольованого розмноження домашніх тварин, заохочення — податкового та іншими засобами — до стерилізації домашніх тварин, що не являють породної цінності, реєстрації домашніх тварин тощо), введення ліцензування та оподаткування діяльності з розведення домашніх тварин з метою продажу й отримання прибутку.
Як ліцензування розплідників може вплинути на ситуацію з бездомними тваринами?
— Ліцензування діяльності, яка потребує фахових знань і відповідних умов та приносить чималий прибуток — звична практика європейських країн. Це було передбачено й ст. 14 чинного закону. Однак у грудні 2009 р. ліцензування було скасовано. Унаслідок будь-яка людина, далека від знань про генетику та потреби тварин, котра бажає підзаробити, розпліднюючи під виглядом дорогих порід казна кого, може вважатися заводчиком і отримувати неоподатковувані прибутки.
По-перше, це обман покупців, які справді вважають, що за чималі гроші купують представника якоїсь породи.
По-друге, некомпетентне розмноження веде до погіршення порід.
По-третє, така ситуація не лише сприяє неоподатковуваному збагаченню окремих ділків, а й напряму призводить до збільшення кількості безпритульних тварин. Відсутність ліцензування прибуткової діяльності породжує спокусу, наслідком якої є перевищення пропозиції народжених тварин над їхнім попитом. Зайві тварини викидаються на вулицю й поповнюють армію безпритульних.
На сьогодні на смітниках незрідка можна зустріти чистопорідних або метисів болонок, мопсів, стафів, вівчарок тощо, а з котів — персидських, нібелунгів, навіть священну бірму, оцикетів і сфінксів! Навіть декоративних тхорів — фреток!
Торік мені довелося брати участь у міжнародній акції рятування доведених до голодної смерті сфінксів з Кіровограда, де такий-от ділок намагався нажитися з продажу кошенят, не витрачаючи при тому коштів на належне утримання тварин — навіть лікування й годування. Однак хворі й помираючи від голоду сфінкси вперто «не хотіли» розмножуватися.
Відтак власник вирішив заробити хоча б на продажу самих смертників. Ми їх викупили. Вилікували. Усі вони на сьогодні прилаштовані в чудові сім’ї. Однак свою жахливу діяльність той громадянин безперешкодно продовжує й до сьогодні. А на вулицях Кіровограда дедалі частіше знаходять котів без шерсті.
Чи є в Україні міста, в яких ситуацію з бездомними тваринами можна назвати сприятливою?
— Ну, хіба що в порівнянні з рештою. Взагалі з погляду цивілізованої культурної людини в Україні таких міст немає. Однак дещо благопристойнішою, ніж в інших містах, особливо маленьких, виглядає ситуація в Одесі, Києві, Луцьку, можливо, Львові, де фактично запроваджено на рівні міст програму ВСП («Відлов — Стерилізація — Повернення») як визнаний гуманним і фінансово найефективнішим метод скорочення чисельності безпритульних тварин.
У цих містах діють численні і потужні зоозахисні організації, які вміють і працювати з владою, переконуючи її, і, за потреби, доводячи через суд невідповідність її дій закону (як-от у Луцьку), і дієво розвивати інститут волонтерства. Певні перспективні кроки зараз зроблено і в Донецьку, де цивілізований підхід знайшов підтримку з боку Фонду Ріната Ахметова. Найбільшою ж жорстокістю відзначається Житомир (тут відсутні зоозахисні організації, а влада свідомо веде боротьбу з явищем безпритульних тварин лише шляхом їх знищення) та, на жаль, на сьогодні Харків.
Найгірше в Харкові не лише те, що, так і не запровадивши на практиці ухвалену програму ВСП, влада відмовилася від неї, а й, передусім, те, що нині вбивство тварин тут визнано єдиним методом контролю їх чисельності. За офіційними даними, за 7 місяців цього року вбито 93% виловлених тварин, в тому числі — належних власникам. І здійснюється це під егідою нібито зоозахисників — уже згаданих зоореалістів, одна з яких очолила комунальне підприємство, що його силами і здійснюється убивство тварин.
Харків сьогодні став фактично осередком поширення зоофашизму: і практичного й, так би мовити, теоретичного. Адже зоореалісти, не обмежуючись рамками Харкова, намагаються поширити свою ідеологію на всю Україну і з цією метою невтомно розсилають пакети своїх пропозицій до владних структур усіх рівнів і до місцевих влад в регіонах.
В основі зоореалізма лежить ідеологія чи фінансовий інтерес?
— Без жодного сумніву — фінансовий інтерес, лише незграбно замаскований під ідеологію. Одним з провідників зоореалістів є пан Колесник — директор приватної фірми «Кріт» (м. Миколаїв), що виробляє засоби вилову та знищення тварин. Інтерес тут прямий. Якщо не буде безпритульних тварин, не буде попиту й на продукцію цієї фірми, вона збанкрутує. Чим більше тварин, яких можна знищувати до нескінченності (адже знищують їх з року в рік, а їх не меншає), тим більші доходи у виробника засобів їх знищення.
Популярністю ідеологія вбивства користується й у деяких власників розплідників, які теж не зацікавлені в контролі над розмноженням тварин та ліцензуванні такої діяльності. Певна, що, якщо добре дослідити зв’язки таких-от фірмочок, зрештою виявиться, що зоореалізм і догхантерство, які не можуть існувати один без одного, годуються з однієї годівниці.
Що може зробити пересічний українець, щоб зупинити жорстокість?
— Бути людиною. Адже людина — істота, яка, щоб бути собою, потребує іншого і визнає за ним право на існування, право на життя без болю. Будь-яка жива істота — не іграшка, якою можна погратися й покинути. Будь-яка істота відповідає любов’ю на любов і жорстокістю — на жорстокість. І якщо ти нехтуєш правом іншого на життя без болю, не варто очікувати, що хтось не знехтує твоїм правом на це. Європа зрозуміла, що викорінення жорстокості починається з виховання поваги до всього живого. Коли зрозуміємо ми?
Волонтери України щодня допомагають тисячам безпритульних тварин. Яка історія порятунку Вас вразила?
— Кожна історія унікальна по-своєму. І кожна — паросток порятунку людства від жорстокості. Однак найбільше вражає, коли злагоджені, оперативні й абсолютно безкорисливі дії здійснюються в колективній роботі мешканців багатьох країн світу. Так, скажімо, у рятуванні згаданих мною сфінксів з Кіровограду брали участь люди з України, Росії, Польщі, Німеччини, Швеції й навіть Португалії.
А днями мені довелося організовувати відправлення з Києва та Луганська ліків для покаліченого садистом кошенятка з Краснодару, що зараз лікується в Москві й куратором якого є дівчина з Аландських островів (Швеція). Зоозахист став сьогодні єдиним міжнародним явищем й світовою силою добра.
Розмову вела Тетяна Коломиченко
http://jeynews.com.ua/articles/d12/1089
