вих. № ____ В.о. Директора
від 03 жовтня 2011р. КП «Центр ідентифікації тварин»
Шепітько Т.М.
Шановна Тетяно Миколаївно,
надсилаємо відгук та пропозиції Міжнародного руху реалістичного зоозахисту щодо проекту Київської міської програми контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2012 – 2016 роки.
Безперечно, програма, направлена на виховання у громадян навичок відповідального ставлення до тварин, а також на вирішення кричущої проблеми безпритульності тварин є конче необхідною для міста Києва – столиці європейської держави, що, до того ж, вже в наступному році буде приймати футбольний чемпіонат Євро-2012.
Проект Програми перераховує численні слушні та необхідні заходи, направлені на виховання відповідальності у власників тварин, та на контроль за утриманням таких тварин. Це обов’язкова реєстрація, створення умов для дресирування та безконфліктного вигулу собак, заохочення власників до контролю розмноження домашніх тварин, просвітницькі заходи для власників тварин, тощо.
Корисними були б також деякі передбачені проектом заходи, направлені на врегулювання проблеми безпритульних тварин – такі, як створення пунктів тимчасового утримання тварин, стимулювання створення приватних притулків (щоправда, в проекті не зазначено, що такі притулки повинні перебувати під суворим контролем органів ветеринарного нагляду – що є абсолютно необхідним), обмеження доступу тварин до побутового сміття, заборона годівлі безпритульних тварин на території об’єктів соціальної сфери.
Проте, на жаль, незважаючи на всі згадані переваги, ми змушені констатувати, що в такому вигляді, як вона представлена зараз, ця програма не зможе вирішити ані жодного з поставлених перед нею завдань.
Таким чином, реалізація подібного проекту не може бути успішною, а отже, призведе до законного невдоволення киян, та непотрібних страждань київських тварин.
Це пов’язано з тим, що за основний метод регулювання чисельності безпритульних тварин (в тому числі, собак) знову обрано вилов тварин з наступною їх стерилізацією та поверненням на місце вилову – скорочено, ВСП. Подібні програми є категорично неприйнятними для міст з європейським стилем утримання тварин (саме до таких міст належить Київ), і, попри численні твердження представників громадських організацій з захисту тварин, в розвинених країнах Європи майже не застоствуються, якщо йдеться про собак. Подібні методи знаходять застосування, основному, в країнах Третього світу; проте навіть там їх метою є, в основному, опанування епідемій сказу, – а не викорінення явища безпритульності. Для європейського ж міста найбільш придатною є модель, що передбачає безповоротний вилов тварин, з розміщенням їх у притулку та наступною передачею у власність фізичній чи юридичній особі; при цьому до неприлаштованих тварин, у разі потреби, може застосовуватись евтаназія.
На жаль, судячи за змістом проекту Програми, його розробка знаходилась під непропорційно значним впливом деяких громадських організацій захисників тварин. Вочевидь, саме з цієї причини обґрунтування Програми містить ряд кричущих викривлень наукових та практичних фактів, а також їх цілком некоректних інтерпретацій, що й призвело до помилкового позиціонування ВСП в якості широко стосованого, науково обгрунтованого, ефективного та гуманного підходу, що рекомендований авторитетними міжнародними организаціями.
Ось найбільш разючі приклади:
1) В проекті стверджується, що програма базується на ряді нормативних актів України, зокрема, Конституції України, законах України «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», тощо.
Проте не можна вважати такою, що базується на Конституції, програму, що суперечить інтересам громадян країни, їх праву на безпечне та сприятливе оточення, вільне пересування, охорону здоров’я; вносить в суспільство соціальну нерівність.
Проект програми суперечить також Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», який прямо забороняє в ст. 24 знаходження бездоглядних собак на вулицях міста, і наказує вилов таких собак.
Програма суперечить Законам України «Про тваринний світ» та «Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки бездоглядні домашні тварини є загальновизнаними інвазійними видами, що негативно впливають на біорізноманіття довкілля.
Програма суперечить Законам України «Про ветеринарію» та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки бездоглядні тварини в місті є джерелом та носіями численних паразитарних та інфекційних захворювань, небезпечних для людини та інших тварин.
В обґрунтуванні проекту Програми є посилання ца Цивільній кодекс; проте використане в Цивільного кодексу визначення «людини, у якої тварина була на утриманні та в користуванні» автори обґрунтування довільно заміняють на відсутнє у будь-яких законах України поняття опікуна тварини, якому пропонується надати пільги, що ними не користується жоден власник тварин (безкоштовне ветеринарне обслуговування, безкоштовна ідентифікація, безкоштовне перебування в пунктах тимчасового утримання та стерилізаціі, безкоштовне придбання тварини у свое розпорядження). Поруч з цим, в проекті йдеться про якусь неконкретизовану «відповідальність опікуна», – але єдиним способом покласти на опікуна хоч якусь реальну відповідальність є зобов’язати його дотримуватись всіх вимог, які ставляться перед власниками собак. А це абсолютно несумісно з перебуванням собаки (нехай навіть стерилізованого та щепленого) на вулиці без нагляду.
2) В проекті стверджується, що програма враховує стандарти і директиви Міжнародного Епізоотичного Бюро (OIE) 2009 р.
Але саме згідно цього документу ВСП абсолютно не є підходом, придатним для таких міст, як Київ! Порівняємо рекомендації OIE щодо застосування методу ВСП з фактичним станом речей у місті Києві:
"Цей метод більшою мірою видається придатним в ситуації, коли присутність безпритульних собак вважається неуникною, та місцеві спільноти ставляться до неї терпимо".
В Києві безпритульних собак завжди традиційно виловлювали, та їх присутність ніколи не вважалася нормальною. Жодної терпимості до них локальної спільноти також не існує – про що однозначно свідчать численні та систематичні нелегальні отруєння безпритульних собак (через які часом випадково потерпають і тварини, що мають власника).
"Цей метод непридатний в усіх ситуаціях, та може бути незаконним в країнах та регіонах, де законом заборонено залишати собак без нагляду"
Саме таку цілком слушну заборону містить законодавство України – в першу чергу, Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження».
"Якщо собаки повертаються територіальній громаді, та їх пересування не обмежене, то не будуть вирішені такі створювані ними проблеми, як галас, фекальне забруднення, покуси та ДТП"
Невже Київ і справді потребує додаткового галасу, небезпечного біологічного забруднення фекаліями, додаткового травматизму мешканців та численних гостей міста (в тому числі, іноземних вболівальників, що скоро масово з’їдуться до нас на матчі Євро-2012) через покуси та дорожньо-транспортні пригоди, спричинені безпритульними собаками?
"Якщо члени місцевої спільноти мають власних собак, то слід враховувати ризик, що випуск стерилізованих собак заохочуватиме відмову від належного утримання домашніх собак"
Серед киян – дуже багато власників домашніх собак; і як пояснити їм, чому безпритульному собаці можна робити все те, що заборонено їхнім улюбленцям: гавкати, кидатися на людей, гуляти на дитячих майданчиках, і взагалі ходити куди завгодно і робити що завгодно? Як переконати їх, що вигнати домашнього собаку на вулицю – це означає не «випустити його на волю», а викинути напризволяще, прирікаючи на страждання, голод, холод, хвороби, нещасні випадки, та скору смерть? Як зробити це за умови, що запропонований проект програми, метою якої є виховання відповідальності, фактично легалізує безпритульність, визнає її нормою!
"В ситуації, коли більшість собак належать певним власникам, більш придатними є програми контролю популяції, направлені на стерилізацію [власницьких собак] та їх відповідальне утримання"
Як видно, OIE зовсім не рекомендує програм, що базуються на ВСП, для регулювання чисельності собак в таких містах, як Київ. Пропонований проект Програми контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами не лише не враховує пропозицій цієї авторитетної міжнародної організації – але передбачає застосування методів, що визнані OIE непридатними для умов Києва.
3) В проекті стверджується, що програма враховує рекомендації Міжнародної коаліції по регулюванню чисельності тварин-компаньйонів (ICAM Coalition) 2007 р.
Проте в цих рекомендаціях також цілком ясно зазначається, що програма ВСП може застосовуватися лише у випадку, коли ставлення до безпритульних собак є толерантним (чого, як уже було зазначено, немає ані в Києві, ані в Україні загалом: самодіяльні розправи з безпритульними собаками давно стали сумною, але звичною реалією міського життя).
Основним методом, рекомендованим ICAM, є безповоротний вилов та пошук власників для тварин. У випадку, якщо тварині не вдається знайти власника – ICAM рекомендує її евтаназію, зазначаючи, що це менш жорстоко, ніж утримувати тварину тривалий час у притулку:
"Якщо вони [собаки] хворі, травмовані, або мають значні проблеми з поведінкою, такі, як агресія, евтаназія може бути найкращим рішенням. Якщо нових домівок не вистачає, то евтаназія, з точки зору добробуту тварини, може бути більш прийнятною, ніж тривале утримання у притулку, оскільки утримувати собак у притулку тривалий час, не спричиняючи їм страждань – тяжке завдання, що потребує значних коштів"
Таким чином, проект обговорюваної міської Програми суперечить також і рекомендаціям ICAM. Більш того, в цих рекомендаціях дожитттєве утримання собак в тих умовах, які реально існують в нинішніх київських притулках, розглядається як... жорстоке поводження.
4) В обґгунтуванні проекту є посилання на огляд «Практика контролю безпритульних тварин в Європі: огляд стратегій контролю популяцій безпритульних собак і котів у 31 країні, здійсненого WSPA та RSPCA у 2006 – 2007 рр. – Stray animal control practices (Europe). A report into the strategies for controlling stray dog and cat populations adopted in thirty-one countries. WSPA, RSPCA International. 2007). Автори цієї частини обґрунтування шукають "кореляції" між довільно обраними критеріями, і роблять на підставі цих "кореляцій" фундаментальні висновки, забуваючи, що навіть грамотно математично обрахований чинник кореляції не доводить існування причинно-наслідкових зв’язків між показниками, що корелюють.
Робота, про яку йдеться, поза всяким сумнівом доводить, що основною перешкодою до вирішення проблеми безпритульних тварин є брак системного державного підходу до цього питання; зосереждення виключно на періодичній ліквідації наслідків без систематичної комплексної роботи, направленої також і на усунення причини явища.
Але жодною мірою з викладених там фактів не можна зробити висновку, що неефективним є систематичне усунення безпритульних тварин з вулиць, в сполученні з профілактичними заходами, що мають перешкоджати появі нових чотирилапих безхатченків. Навпаки, єдиним висновком, що може бути зроблений на підставі викладених там фактів, є те, що саме такий підхід (а не ВСП, як навіщось пробують нас переконати) і є єдино ефективним. В жодній країні, де повністю вирішена проблема безпритульних тварин або є значний прогрес в цьому питанні, на використовувався метод ВСП!
Саме такі висновки робить і автор Огляду Л.Текер:
"В країнах, в яких за повідомленнями, має місце відсутність або низька чисельність безпритульних собак, забезпечується виконання законів щодо благополуччя тварин, контролю за утриманням собак, вилову та утриманням безпритульних собак, а також контролю над розведенням та продажем собак та кішок. Система перманентної ідентифікації та реєстрації (або ліцензування) дозволяє швидко повертати загублених тварин власникам, та вживати заходів проти власників, що не здійснюють суворого нагляду за своїми собаками"
Переплутані також причинно-наслідкові зв’язки між вирішенням проблеми безпритульних тварин та практикою евтаназії здорових тварин в притулках. Поступова відмова від евтаназії стала наслідком вирішення проблеми безпритульності – а не передувала йому. Тварин перестають присипляти тоді, коли кожна знайдена на вулиці тварина знаходить собі або новий дім – або місце в благодійному притулку довічного утримання, де їй можуть забезпечити нормальні умови існування. На сьогодні в Києві немає жодного притулку, що відповідав би цим вимогам – і ніщо не вказує на можливість появи таких притулків найближчим часом, оскільки достойне утримання такої кількості тварин перевершує фінансові можливості громадських організацій, та не може бути фінансованим з міського бюджету.
5) В обґрунтуванні категорично стверджується, що програми ВСП широко застосовуються в країнах Європи. При цьому замовчується, що застосовуються вони майже виключно у відношенні до безпритульних кішок – оскільки кішки, на відміну від собак, не мігрують, є малоконфліктними тваринами, що практично не становлять небезпеки для людей, та не провокують жорстоких розправ з боку населення.
Так, згідно обговорюваного в п.1 опрацювання, лише одна з досліджуваних європейських країн (а саме, Греція) застосовує метод ВСП як основний спосіб роботи з популяціями безпритульних собак – не досягши таким чином скорочення їх кількості. Більш того, грецькі захисники тварин повідомляють, що таке надання безпритульності законного статусу сприяє безвідповідальності власників тварин: непотрібних домашніх собак просто полишають в місцях, де годуються безпритульні.
Слід зазначити, що друга з європейських країн, що мала досвід застосування ВСП як основного методу регулювання чисельності собак – Румунія – нині, через провал цієї програми в цілому ряді міст, розглядає можливість повернення до попередньої практики: вилову та евтаназії. Не вирішено проблему безпритульності і на півдні Італії, де в ряді промислових зон застосовується саме ВСП; в той час як північна Італія, де виловлені собаки на вулиці більше не поверталися, практично позбавлена собачих зграй.
В той же час, всі країни, що вирішили чи успішно вирішують проблему безпритульності, стосують виключно безповоротний вилов собак. Жодної країни, яка стосувала б масовий ВСП, серед них немає.
6) Вочевидь, реалізація програми регулювання чисельності безпритульних тварин повинна бути направлена не на збереження постійно високої кількості безпритульних зграй на вулицях – а на зниження їх кількості, та, в перспективі, цілковитого викорінення безпритульності. Така Тому основним методом, передбаченим цією програмою, не може бути ВСП – оскільки всі наукові роботи, що передбачали адекватний облік тварин та систематичні спостереження за їх популяціями, свідчать або про цілковитий брак позитивного ефекту – або про мізерне та непослідовне зниження чисельності безпритульних при застосуванні масових ВСП-програм.
Див, наприклад:
1. Natoli E, Maragliano L, Cariola G, Faini A, Bonanni R, Cafazzo S, Fantini C. Management of feral domestic cats in the urban environment of Rome (Italy). // Prev Vet Med. 2006 Dec 18;77(3-4):180-5.
Reece JF, Chawla SK. Control of rabies in Jaipur, India, by the sterilisation and vaccination of neighbourhood dogs // Vet Rec. 2006 159(12):379-83.)
2. The ABC Manual. The Animal Birth Control Programme, Help in Suffering, Jaipur. A Report of the Background, Methods and Results of the Help in Suffering Animal Birth Control Programme. 2006
T.MannhartA catch-neuter-release project for free-roaming dogs and cats in Rhodes, Greece: Problem analysis and effectiveness of the strategy / Dissertation zur Erlangung der Doktorwürde an der Vetsuisse-Fakultät der Universität Bern, 2007
3. Robertson SA.A review of feral cat control. // J Feline Med Surg. 2008 Aug;10(4):366-75.
ovider: John Wiley & Sons, Ltd
4. Longcore T., Rich C., Sullivan L.M. Critical Assessment of Claims Regarding Management of Feral Cats by Trap–Neuter–Return // Conservation Biology, 2009, 23(4), Р. 887-894
Слід пам’ятати, що в країні, що була піонером ВСП, та понині намагається широко стосувати цей метод – а саме, в Індії – наслідком таких програм найчастіше ставав саме цілковитий провал, про що свідчать наступні публікації:
1. Afshan Yasmeen. Stray dog control programme goes awry in Bangalore city. // The Hindu. - Friday, Aug 15, 2008
2. Gaurav Vivek Bhatnagar. A boost for MCD stray dog sterilisation drive // The Hindu. - Sunday, Jul 12, 2009
3. Prasanna Khapre. Mumbai has no protection from 3 lakh stray dogs // Indian Express Newspapers. - Wednesday, June 3, 1998
4. B.Madhugopal. Stray Dogs Getting Deadly // The Hindu. - Monday, Mar 22, 2004
7) ВСП заявлено як гуманний метод поводження з тваринами – але слід пам’ятати:
- У самиць собак хірургічна стерилізація досить часто призводить до розвитку нетримання сечі. Цю проблему можна вилікувати у домашньої тварини – але для безпритульної, приреченої на зимові холоди та позбавленої ретельного догляду суки це означає постійні запальні процеси сечовивідних шляхів;
- Напад собак є однією з найвагоміших причин смертності самовигульних та безпритульних кішок. Отже, "доброта" до одних тварин обертається страшною жорстокістю до інших;
- Самі собаки на вулицях ризикують стати жертвами нещасних випадків та самовільних розправ із застосуванням жорстоких методів умертвіння (отруєння, пневматична та вогнепальна зброя). Переважна більшість безпритульних собак гине задовго до біологічної старості. Таким чином, ВСП є методом, жорстоким і до "гуманно повернених" на вулицю собак.
8) Нагадуємо, що нещодавно, 5 липня 2011 року Постійний представник України при Раді Європи Микола Точицький у присутності Заступника Генерального секретаря Ради Європи Мод де Бур-Букіккіо підписав Європейську конвенцію про захист домашніх тварин.
Підписання Європейської конвенції про захист домашніх тварин сприятиме процесам поступової євроінтеграції України, зокрема у сфері захисту тварин від жорстокого поводження, встановлення європейських стандартів ставлення людини до домашніх тварин, їх утримання тощо.
У п.2 статті 3 цієї Конвенції сказано: "Ніхто не має права кидати домашню тварину"
Стаття 4 наголошує, що цей обов’язок стосується не лише власників тварин – але й осіб, що здійснюють догляд за тваринами, тобто, опікунів:
"1. Будь-яка людина, що утримує домашню тварину або погодилась за нею доглядати, повинна нести повну відповідальність за її здоров'я і благополуччя.
2. Будь-яка людина, що утримує домашню тварину або доглядає за нею, повинна забезпечити їй місце для проживання, догляд та турботу з урахуванням природних потреб і відповідно до її породи і особливостями, зокрема:
<…>
в) вжити всіх необхідних заходів для запобігання можливої втечі тварини".
Як можна бачити, пропонований проект Програми прямо протирічить положенням міжнародної Конвенції, яку Україна підписала.
Вище перераховано лише найголовніші зауваження щодо обґрунтованості та прийнятності ВСП як основного методу, передбаченого проектом Київської міської програми контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2012 – 2016 роки.
У зв’язку з цим ми пропонуємо відмовитися від масового застосування цього підходу, обмеживши його лише закритими відомчими територіями, на яких собаки перебували б під постійним наглядом, за неодмінної умови впорядкування їх утримання – а за основний метод регулювання чисельності безпритульних собак взяти типовий європейський підхід, що передбачає безповоротний вилов з розміщенням у притулки з подальшою передачею у власність фізичній та юридичній особі, з покладенням на цю особу всіх обов’язків власника тварини; та зі збереженням, після обовязкового терміну перетримки, можливості евтаназії неприлаштованих тварин аж до того часу, поки ця сумна необхідність не зникне.
В той же час, ми підтримуємо всі положення проекту Програми, що направлені на профілактику бездомності тварин, та виховання відповідального ставлення до утримання домашніх тварин.
Відповідь щодо пропозицій та зауважень до проекту Київської міської програми контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2012 – 2016 роки просимо надіслати в письмовому вигляді в строки, встановлені чинним законодавством та достатні для подальшого реагування.
Електронна версія цих пропозицій надіслана 03.010.2011 на ел. адресу:
cipets@yandex.ru контактній особі Івановій Олені Володимирівні, як відповідь на електронний лист КП "Центр ідентифікації тварин" від 29.09.2011 р.
Адреса для листування: вул. Волгоградська, 41-а, кв. 136, м. Київ, 03141
Українське регіональне відділення Міжнародного громадського руху Реалістичного зоозахисту (УРВМГРРЗ)
Контакти: голова УРВМГРРЗ – Клочко Сергій Григорович
моб. телефон (067) 441-33-65
e-mail:
zoopsycholog@yandex.ruЗ повагою, голова
Українського регіонального відділення Клочко С.Г.
Міжнародного громадського руху
Реалістичного зоозахисту