UaVet - Форум

Вітаю всіх! Мене звати Ганна. Мені 28 років. Я киянка.
Ввечері, 24 жовтня, на моїх очах машина переїхала лапу бездомному цуцику. Собачка став кричати (не скавчати, а кричати!) на всю вулицю. Я взяла його на руки і понесла до найближчої ветлікарні. Там їй зробили укол проти болю і направили на рентген. До ночі ми шукали рентген, який працює в неділю, цілодобово. Знайшли. Зробили – переломів немає. Є серйозне пошкодження м’яких тканин пальців і зап’ястка. Назначили лікування. Я забрала цуцика додому і проколола антибіотиками, як прописав лікар. ми прогнали глистів і зараз чекаємо на щеплення і паспорт.

Тепер до справи: це дівчинка 3-х місяців. Безпородна, але дуже симпатична. Кудлата, бровиста і бородата. Схожа дещо на шнауцера. Коли виросте – за розміром буде трохи більшою за кокер спаніеля. Колір – темно-коричнева спинка, все решта – бежевого кольору. Очі карі. Адекватна і лагідна.
ПРОХАННЯ розповісти про цю дівчинку своїм знайомим – можливо комусь потрібна собачка. Можливо вам потрібна вірна подружка... Доставимо собачку абсолютно здоровою та доглянутою будь-куди по київській області. З усіма щепленнями і, навіть, якщо потрібно паспортом.
Допоможіть, будь ласка! Не мені – песику!
Пишіть або на email (hanna.shevchenko@i.ua), або телефонуйте за номером: 8 067 835 888 6 (це спеціальний номер для песика. Трубку братиму я).
З повагою і проханням про допомогу – Ганна Шевченко

Постскриптум. Чому ми не можемо залишити собачку... В нас з чоловіком цілий зоопарк (тхір, кролик, рибки (190 літрів акваріум), кенар та африканські равлики. ми часто буваємо у відрядженнях, тому собаку собі дозволити не можемо. В моїх батьків - кокер спаніель. В батьків чоловіка - пінчер. Будь ласка, увійдіть в положення. Дякуємо.