Наш кіт, на ім'я Бантік, вибіг з дому і не повернувся 19 січня 2012 р.
Великий, високі лапи, розміри мейн-куна, хвіст довгий, мітлою. На момент пропажі, зимою, був дуже лахматий, з довгою шерстю, літом - шерсть міняється, стає коротша. Основний колір (зверху) - сірий, з легкими відтінками бежу (камишовий?) Білі - комір, грудка і передні лапи. З одного боку, ближче до хребта, на основному кольорі - біла плямка, ніби зірка. Вік (зараз) майже 2 роки. На момент пропажі важив 10-12 кг.
Пошукові оголошення, з фото в 3-х позиціях, розвішували (кілька й зараз висять) по всьому району, просячи двірників не зривати.
Кота необережно випустили діти наших друзів, які, в той час, в стресовому стані через несподівану біду з їх мамою, були у нас вдома. Я була біля в клініці біля неї всього дві години... І ці дві години чомусь душа рвалась додому, а в очах стояв наш Бантік.
Більше трьох місяців ретельних пошуків, по морозу та снігу, вдень, і, особливо, вночі. Коли виходиш планово, взуєшся-вдінешся так як треба в лютий мороз... Але, кожного разу, ледь почувши "мяу" під вікном, вибігаєш і бачиш більш-менш крупні котячі слідочки - тоді вже не згадуш про теплий одяг, не відчуваєш самого морозу, не бачиш глибокого снігу, а йдеш по сліду, куди б він не вів, незважаючи інколи й на реальну небезпеку (була).., в домашньому халаті і в кімнатних тапочках. Горища і підвали... свої і чужі, дорожні служби, ЛКП. Обпитали всіх, кого могли. Люди навколо теж перейнялися, і тільки підла душа могла не наважитись на правду. Їздили і ходили ( і досі це робим) на оглядини. Як же це боляче...(
Наболіле... Серед безлічі дзвінків були два, які досі не перестають мучити. Один: дзвонила дитина, хлопчик, сказав що живуть в центрі Львова, що наш кіт є у них... але потім трубку взяла жінка (по голосу старша) і... все спростувала, мовляв, дитина щось плутає. Другий: чоловічий голос (поряд з ним ще чулись радники ) мені сказав, що зловили мого кота, саме дивляться на фото в оголошенні і то точно він. Напрягло мене те, що, з їх слів, кіт у них, але зустрітись можуть тільки завтра, біля Оперного. Тоді вже дались взнаки тривалі пошуки по негоді, загострились травми, ревматизм, я ледь вставала, щоб йти... саме тому я мала необережність(!) перепитати чи не розігрують мене, що хвора... 1000 раз потім жалкувала про це! Бо мені відразу ж сказали, що вони помилились... Більше мені на тому номері трубку не підняли, потім дочка дзвонила зі свого номеру ( у неї по телефону схожий зі мною голос) - ніякого толку не добилась.
Ми дуже страждаєм за Бантіком. Він наше ріднятко, улюблений член сім'ї. Будь ласочка, якщо ви маєте бодай якусь інформацію, любу, благаю - не проігноруйте.
Він дуже довірливий. Маленьким він важко пережив розлуку зі своєю першою господинею, деякий час він був залишений на її родичів. На початку, коли потрапив до нас, він кілька раз мав необгрунтований страх, ховався в шафу і не подавав ознак існування.
На першому році життя Бантіку діагностували невиліковне імунне захворювання, він не мав сили навіть підняти голову, та вети врятували йому життя.
Через вищезгадане відкладалось гуманне вирішення проблем з гормонами... 18-го січня придбала кількаденний курс вітамінів-уколів, щоб підготувати його до наркозу, і... не встигла - 19-го пропав.
Гірше всього, якщо його викрали в село, або, підібравши, прилаштували людям, які не звернуться в критичній ситуації до доброго ветеринара, і не будуть щодня кормити, необхідним при його захворюванні, м'ясом (без нього в його імунній системі відбудуться непоправні зміни і він скоро помре).
Нижче фотографії ( якість вже яка є... вкрали фотоапарат з якісними фото і відео ). Бантік - в різні пори року і в різному віці - різний.
Перші три фотки - за декілька днів до зникнення, в січні. Шкода що нема фото, які б добре показали його... на цих, з мобільного, він виглядає і меншим, і не дещо не таким як вживу.
мої телефони: 067 1976771, 063 7622561.
[img]http://i.piccy.info/i7/b03a98627bca5202262d383d2d6c2f59/1-8-3В(№,/8_500.jpg[/img]
